Тепло коханих забуваю рук
І дивний дотик оп’яніння.
Ловлю осінній скрипки звук,
І листопада тихе шарудіння.
Вдивляюсь у величну небес синь
І очі згадую весняні.
Шовками промайнула тінь,
І спогади сховала руж духмяні.
Зайшов далеко в листопад,
А промені нагадують про літо.
Чому в житті є стільки зрад,
Чому, чому кохання недопите!
В туманнім міражі твій силует
Нераз стрічав в ранковій димці.
Читав щораз, як той поет,
Поезію забутій невидимці.
Ловила осінь вітер моїх слів
Й дощами по лиці стікала.
Любов утримати не зміг,
Душа у сутінках, мов тінь, блукала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2019
автор: Східний