Є сила молитви, що здатна з безодні
Підняти, спасти, врівноважити пульс.
І погляд до неба, і вкупі долоні –
За тебе, коханий, щоденно молюсь.
Не спиться. І настрій тому незавидний,
І смутком лягає печаль на папір.
Скучаю, люблю і тривожуся, рідний,
На відстані важко зцілити, повір.
Злітаю обняти, до себе забрати,
Пташиною б’юся в закрите вікно.
Навіщо коханим хвороби і ґрати?..
Не знаю… Й молюся настирливо знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824005
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2019
автор: Полісянка