Коли збираю я дровця
Свого очільника я бачу!
Його я лаю без кінця,
Коли в холодній хаті плачу!
Дружина хвора он лежить,
У неї серце ледве б’ється,
А він з екрана жебонить,
Над нами бідними сміється!
Повірте, прийде судний час!
Він відповість, що було з нами
І буде те, що було в нас
З його і доньками й синами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823864
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2019
автор: Георгій Хутірський