Так давно не писав листи,
Пам'ять, затиснута в ґратах сірих буднів, обережними кроками шукає вікно
Лікар сьогодні був злий - хтось зливає таблетки в унітаз, і він не знає хто саме
смішно, але ж я знаю що нічого не вийде
ні в нього, ні в пам'яті.
Ковтати ту отруту я всеодно не буду, а спогади, покалічені після чергової спроби суїциду, загоять рани як черговий мутант популярних фільмів для підлітків.
Зупиняти її теж не варто, хто тоді буде писати всі ці листи без адрес і імен?
Здається, я вчора бачив рибалочку, значить скоро весна
пам'ять брудно виялалась - до вікон підвели струм, і тепер її ковбасить коли намагається прослизнути крізь ґрати
Я відклав олівець і посміхнувся - теж мені, перешкода
Не знаю, брак паперу заважав написати хоч щось раніше, чи ті крапельниці, що ставили мені турботливі сестри...
Щойно загасили світло, і черговий перевірив двері палат,
десь назовні голосно зойкнули безтілесі спогади
Лікарня Душ завжди поруч
Лікарня Душ нікого не випускає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2019
автор: Quadro.Tony