Як тяжко дивитись , як дуб губить листя,
Маленький вітрець, а ламає гілки,
Він в більшості спить і живе тим що сниться-
Про силу, про гордість,минулі роки.
Й байдуже йому чи зима це, чи літо,
Тепло це чи холод, йому все одно,
Весна не для нього, роками все змито,
Не чує пташок, щоб збудили його.
Часами ще гляне спросоння на землю,
Всміхнеться старий-підростають дубки,
Останній листочок ще кине ,як долю
І гордо стріпнеться- Це вам на віки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823679
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: горлиця