Нехай, образи в старому році залишаються.
Нехай, печаль мине нас.
Нехай, мрія, як птиця-щастя злетить.
Нехай, в серці замовкає плач.
Нехай, щасливим буде ранок,
полудень і вечір.
При зітханні, Молитва словами дзюрчить.
У сяйві очей, радість не мовчить.
У душі, кличе Віра,
у кожному Слові - Сила.
Світло від Світла народжує Любов.
Світ крихкий, як росинка мала,
як ДНК не видима, але Головна.
Виноградне Гроно, в долоні вміщується,
а скільки Сили Сонця в ній зібрано?
У пориві вітерця, теж своя Суть,
насіння направляє на новий шлях.
У всьому свій Сенс і Розумна Сила,
з крапельки народжується водоспаду лавина,
з піщинки - бархани, із зернятка - хліб,
кожен Природі свій прах віддає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823634
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: Svitlana_Belyakova