Не раз приходили у сни,
До нього друзі з тих світів.
Були усміхнені вони,
Він так їх бачити хотів.
Обдумав звечора життя,
Напевно саме в цьому суть…
Він в церкві був іще дитям,
То певно янголи зовуть.
Поставив свічку, запалив,
Хреста поставив, поклонивсь…
Неначе спрагу втамував,
За друзів перший раз моливсь.
Плечем до стінки притуливсь,
Вдивлявсь у лік старих ікон.
Ніколи так ще не моливсь,
Стояв, як вижатий лимон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823611
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: Віталій Назарук