На чорно-білій картинці дівчинка тримає білого голуба...
- Злетить чи ні?
Фото потемніло від багатьох років очікування... Воно кожен день чекало щоб відпустити...
- Злетить чи ні?
Вона стоїть в старенькому сарафані. Тонкі ніженьки ледь тримають її. Темно-русяве волосся і темні оченята дивляться прямо. Так виходе шо на мене, але енергія проходить наскрізь і летить кудись. Вона стоїть на фоні зруйнованого війною міста. Старі розбомблені будинки. Під ногами останки колишніх братів і сестер, сусідів, прохожих. Модні на той час машини були брухтом. Навколо неї бігали військові а медик мали надію врятувати когось. Вони ще вірили в добро і ласку бо звикли рятувати від гастриту чи ще чогось, а не витягати кулі з поки ще живої плоті...
- Злетить чи ні?
Це були перші тижні війни. Люди досі не вірили в цю жорстоку казку. Так казку, бо уявити що такий жах може бути в реалі дуже важко.
- Злетить чи ні? Це питання дівча ставило батькові перед тим як він зловить частину життя і часу на шматку паперу... Він хотів продати камеру щоб мати хоч якісь кошти і відіслати доньку до родини в іншу країну, де в небі пташки а не кулі... Щоб хоч хтось вцілів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82361
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.07.2008
автор: benjamin