За що загинули ті люди, в яких стріляли на Майдані?
За що страждають ті каліки, які отримали там рани?
Чому сьогодні через рік за всі життя їхні віддАні
Живуть безкарно і при владі, ті, що були відповідальні?
Чому розслідування справ, пов’язаних з Майданом, якісь дивні?
Чому всі докази тих злочинів розтанули десь в часоплинні?
Чому високо посадовці дали втекти всім тим, хто були винні?
Чому ж у цій країні люди чекати справедливості повинні?
Коли ж накажуть можновладців тих негідних,
Які дозволили силовикам знущатись з наших рідних?
Коли ж почнуть нарешті нагороджувати гідних,
А не наближених до влади у регаліях осіб ригідних?
Чи довго нам чекати того часу, коли в ради
Не потраплятимуть негідники і просто гади,
А всі – без винятку - державні керівні посади
Займатимуть лиш ті, в яких нема цієї вади?
Кому ж були потрібні на тім Майдані жертви
І хто дозволив людям там героями померти?
Кому сьогодні вигідно звеличувати мертвих
Й замовчувати те, що факти – річ уперта?
Хотілося б поставити Майдану знак окличний,
Та тільки виникають тут питання риторичні:
Чому у нашій владі порядок хаотичний,
А наслідки - типові і категоричні?
20.02.2015
Бо ...
Немає совісті в людей,
Які дорвалися до влади,
Високі зайняли посади
І хочуть мати більш грошей.
Бо там, де совість в них була,
Щось виросло у них на тілі,
А потім випливе на ділі,
Що інше все – лиш бла-бла-бла.
14.02.2016
PS.
Діагноз владі ясний, однозначний:
Ампутувать, не варто лікувати.
Їй на державу і народ - начхати,
Через рахунок в банку семизначний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823596
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: Павло Коваленко