Боюся втратити я Зорю
Кохання вірного свого;
Я так втомилася від болю
І від очікувань його!!!!!!
А сила зла – та спокушає,
Шепоче, що вона ж не та!...
Здається, іноді лишає
Мене й надія… та верта.
Бо ж не надіятись не можна,
Коли торкаєшся Душі!
І вірить Він – ЛИШ Я спроможна
У темряві створити дні….
Удвох палаємо ми власне,
Коли у гості ніч іде!!!!
Кохання – вічне, та не гасне,
Бо в серці Сонечком цвіте!
(с)Кицюня Карлівна, 31 січня 2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2019
автор: Кицюня Карлівна