Кохання - вічне!

Боюся  втратити  я  Зорю
Кохання  вірного  свого;
Я  так  втомилася  від  болю
І  від  очікувань  його!!!!!!

А  сила  зла  –  та  спокушає,
Шепоче,  що  вона  ж  не  та!...
Здається,  іноді  лишає
Мене  й  надія…  та  верта.

Бо  ж  не  надіятись  не  можна,
Коли  торкаєшся  Душі!
І  вірить  Він  –  ЛИШ  Я  спроможна
У  темряві  створити  дні….

Удвох  палаємо  ми  власне,
Коли  у  гості  ніч  іде!!!!
Кохання  –  вічне,  та  не  гасне,
Бо  в  серці  Сонечком  цвіте!

(с)Кицюня  Карлівна,  31  січня  2019  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2019
автор: Кицюня Карлівна