Незабутня

Незабутня,  незабутня...
Не  знайшов  -  не  загубити.
Не  відчуєш  невідчутне,
хоч  би  скільки  жив  на  світі.  

Хоч  би  йшов,  чи  хоч  би  падав,
хоч  би  віявся  з  вітрами,  
Незабутню,  незабутню
ти  не  знайдеш  за  слідами.  

Хоч  би  слізьми  захлинувся,
хоч  би  крик  гримів  громами.
Хтось  згубився.  Хтось  забувся.
Ти  помилишся  слідами.

Ти  підеш  туди,  де  зовсім
не  було  її  ніколи.  
Хоч  поколеш  ноги  босі,
де  й  вона  свої  колола...

Але  скільки  б  не  ходив  ти
по  колючому  безмежжі,
хоч  би  скільки  ноги  бив  ти,
хоч  дивився  б  вниз  із  вежі,  

що  сягає  хмар  і  вітру,
звідки  видно  все  довкола  -
не  знайдеш  на  цьому  світі
і  на  тім  її  ніколи.  

Незабутня.  Незабутня.  
Неприкаяна.  Горінням
зігрівала,  поки  була
хоч  для  когось  воскресінням.  

Крига  топиться  і  тане,
сонце  гріє  дужче  й  дужче.
Незабутня  йде  світами
через  предковічну  пущу.

                   22.12.18.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823538
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2019
автор: Di Agonal