Господь не дав мені синів,
А дав мені чудових дочок.
Про їх я зараз розповім,
усім бажаючим охоче.
Чесала коси їм давно,
Вже виросли – мої вродливі.
Блаженства іншого нема,
Мені їх бачити - щасливих.
Вони дзвонить не забувають
І кожна мати про це мріє.
Щодня питають про здоров*я,
Турбота їхня – серце гріє.
Завжди хотять почуть пораду –
Хоча самі все добре знають.
Бо поки я живу на світі,
Мене, як матір поважають.
А як приїдуть зрідка в гості –
Тепло родинне нам знайоме.
Рядочком сядуть біля мене,-
Відчую ставлення вагоме.
І ось вже внучка підростає -
Бо роки мчаться без упину.
Доросла стане, заміж вийде,
Вже матиме свою дитину.
Плестиму правнукам я коси
І казочки буду читать.
Та сидячи біля колиски,
Буду пісень я їм співать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823377
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2019
автор: Мельник Галина