Торкаюсь серця, що болить у грудях,
Стікає біль сльозою у в очах.
Розриви куль солдатів наших будять
І камуфляж їх порохом пропах.
Війна...Війна... Хижий цілунок смерті
Спускається з розчахнутих небес.
Якою нині бути новій жертві,
Кого вогненний ще розплющить прес?
Заплаче сніг розтоплений червоно,
Зранена гілка схилиться до ніг.
Чому так прикро, що живе безумство,
Що ми - не ми, що нищиться наш рід?
29.01.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2019
автор: Валентина Ланевич