Так невчасно підкралася старість,
І нікого ж вона не мина...
Це життєва і значима вартість,
Хоч і туга бува обійма...
Та не все ж що було вже зів"яло,
Не потрібно ні лиха, ні зла...
Не стихає усе, що буяло,
Лиш ледь-ледь замітає зима...
Схожа старість стає на Пандору,
І торкає обличчя й чола...
І сьогодні, і завтра, і вчора,
Все ж буває і добра, і зла...
І вона не пита, чи готові,
Ще й диктує свої всім права...
Поспішає все вкрити довкола,
Як торішня зів"яла трава...
А бува мовчазна, нездорова,
І на скроні найперше сіда,
І нікому не каже ні слова,
Як у озері тиха вода...
Ну а потім - швидка і незграбна,-
Все обличчя і шию вкрива,
Поспіша як коза невгамовна,
Яку наче злий вовк доганя...
А бува забирає здоров"я,
Ще й наруги навал не стиха...
Стає кожна хвилина вагома,
І хороша буває й лиха...
Та все ж люди у нас терпеливі,
Коли сила у них є жива,-
Вони роблять усе, що можливе,
Щоб їх старість спокійна була...
А буває ще старість злодюга,
Що всі сили в людей забира,
Насідає важка руда туга,
Не пускає тепла і добра...
І змінити нічого не можна,
І нікому її не минуть,
Бува бідна вона, чи й заможна,
І минулого сповнена суть.
А цікаво, чи й світ постаріє,
Чи придушить потала й його?..
Чи це Богом нам дана стихія,
А чи Всесвіту вічне гало*?..
Чи нависне ця старість над світом,
Чи спустошить без лаврів чоло?..
Чи покриє усе первоцвітом,
Щоб усе і буяло й жило!?.
*гало(фр.halo, від гр.аlwe - світле коло,ореол)-
білі або райдужні світлові кола,(або дуги),навкруги
Сонця або Місяця,які спостерігаються внаслідок
заломлення і відбивання світла кришталиками льоду,
що є в земній атмосфері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823241
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2019
автор: геометрія