Поснули верби, літо відцвіло.
Рясним серпанком вкрились наші скроні.
Життя промчало, мов шалені коні,
І знову враз затихло, загуло.
Перон спустів, як дощові алеї.
Колишніх друзів викрали міста.
Із сотні слів, що пишуть на папері
Мені дісталась тільки німота.
І що тепер? Куди мені йти далі?
Мене за руку не спіймав ніхто.
Там, за плечима викрики зухвалі,
А на плечах вже зношене пальто.
То що? Кінець? Мабуть, мені вже досить.
"Життя прожить - не поле перейти"
Себе, буває, до небес підносить,
А треба тільки по землі іти.
Автор:Тетяна Девда
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823230
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2019
автор: Тетяна Девда