Розгулялась Сніговиця,
Мчить крізь далину сліпу...
На яву це, а чи сниться,-
Я ніяк не розберу...
А навколо видноколом,-
Лиш вітри є і сніги...
Хати сонні, верби сонні,
Й порожнеча навкруги...
Ще й на вулиці тумани,
Сто туманів від ріки,
Чую звуки ще незнанні,-
В них пливуть мої думки...
Затуманилося світло,
Тіні крадуться згори,
Небо сіре, поле біле,
Розгулялися й вітри...
Заховали сиві хмари
Неба синього блакить,
Розбрелися як отари,
Ніби й сонце йдосі спить...
Оживає лише спомин,-
Півзабуте диво з див,-
Живий промінь з підвіконня,-
Думки й мрії розбудив...
Я схопилася з постелі,
Слава Богу, це був сон,
Це зимові каруселі,-
Новий виткали фасон...
Не забуду Cніговицю,
Хоч вона була у сні,
Наче білу диво - птицю,
Хтось впустив в вікно мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823118
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2019
автор: геометрія