в її очах я бачу відображення своє
та щось не так якесь воно інакше
і знову мене ворон заживо клює
і розумію щастя знов не наше
не будем разом,не треба квітів
хоч усмішка її,мене приваблювала знову
немає місця нам на цьому світв
закінчиться не розпочавшись ця розмова
я знову йду додому ховаючись від града
любов приносить щасття? я не знаю
якщо взаємна це можливо правда
мене вона калічить і ламає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823110
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2019
автор: DeepRunner