Пане Боже, твої дороги,
що нікому не знати їх...
Не беру з собою нікого
в свій, напевне останній, забіг.
Не молюся. Немає сили.
Не прошу. І ти знаєш, чому.
В світ дивлюся, раніше милий -
Кожен день, як за кару й тюрму.
Щоб раніше колись почула,
що по світі іде неживий,
не повірила б, не збагнула...
Воскреси мене! ...Чи добий...
Біль, як ніж зазира до серця.
Рахувала удари і збилась.
Де у мертвім життя візьметься?
Де у рештках знайдуться сили?
Позбуваюсь життя й адреси.
Часу плин сліди замиває.
Де живу, я і досі не знаю.
Знаю тільки, де помираю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823060
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.01.2019
автор: Di Agonal