Кому потрібні на землі тубільці?
Хіба – як слуги, носії утіх.
Навіювали - в золотому віці
Щаслива доля піджидає всіх.
Привчали довго предків до покори:
Морквиною, частіше – канчуком.
І хто той досвід нині переборе?
Страхи́ передаються з молоком.
Приручені смак забувають волі.
Є миска – добре. Що вже та земля!
Та тільки думка свердлить мимоволі:
До резервацій втраплю навіть я?.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2019
автор: Оксана Дністран