По сільським стежкам всіляким,
Сіромаха всяк блукав.
З поглядом сумним, ніяким,
Все ходив і щось шукав.
Може їсточки хотілось?
Як тварину зрозуміть?
Було сонце - воно грілось,
А нема - стоїть тремтить.
Зле воно - життя собаче,
Хто ті роки рахував.
Вікував барбос терпляче,
Де прийдеться ночував.
Було важко наодинці,
Існувать поміж людей.
Заглядать в шибки хатинці,
Де тепло та сміх дітей.
Довго так кружляв, чи мало,
Хутро снігом замело.
Все тремтіло...замерзало...
Де в мороз знайти кубло?..
Притулився до штакету,
Серцем чує - мабуть все...
В сніговом засне замету,
І ніщо вже не спасе...
Раптом чує - тихо, тихо.
Мовби хтось десь гомонить.
Чи почулось? Чи вже лихо,
Дражнить, аж в вухах дзвенить?
Не почулось, хтось балака.
Взяв на руки...та несе...
Примовляючи - Шабака...
Тепер буде добре все...
Макаров А.И. ( Шабака... )
Моєму найкращому другу присвячується.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822799
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2019
автор: Олександр Макаров Україна