Роздуми про втрачені ілюзї кохання - це у жіночої половини, здебільшого. Адже ліричний їх герой-самець виявлявся поганцем, із дуркуватими закидонами. А чоловіча половина Клубу навзаєм переймалася поетичними спогадами про чарівні стосунки еротично-теоретичного ухилу... Одним словом - віршовані й не віршовані рефлексії про минуле життя, статево-душевне..., яке, так здавалося б із більшості мною прочитаних творів, вже втратило свою принадність, та всеж-таки гучно й навалисто нагадувало про себе увесь минулий 2018 рік поспіль... Причому, в кращому розумінні цього мого словесного пассажу. Я не залучаю до цієї оцінки хиряві твори- такі, що животіють на самих паразитарних римах дієслів... Втім, чи варто пояснювати, що для поета і поціновувача поезії, цінне... Відповіддальна й кропітка праця творця красного слова - ось альфа і омега творчості.
Тож, мобілізуйте свої таланти та посидющість над рукописами, чи то кнопкодавленням, дорогі друзі. І все буде плідним і вдалим у новому 2019 році, творчому.
А я, мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
Поступово перейдемо до розгляду деяких творів.
Тутешні панночки -наче маленькі дівчата - й до зрілих років продовжують бешкетувати... Як у дитинстві, за відсутності батьків... Тобто - достойної критики. Переглядаючи десятки, начеб-то абсолютно різних авторес, дивуєшся їх одноманітності слово-одягу. Такими ж і приходять до них коменти: куцихвостими, недолугими на кшталт "чудово", "класно", "супер". Нащо й поетеси відповідають: "дякую", " приємно", інколи навіть ширше - "дуже приємно"... За невеликим, втім удвічи приємним, вийнятком... Ось про таку вийнятковість й поведу далі мову...
Із цікавістю читаю нові дописи. Адже - цікавість - то шлях до комори знань...
Із вкрай значних творів зазначу вірш Ольги Берези, уривок з якого приведу нижче:
Мені бракує стежки до села,
гори до неба,
тріщини у скелі.
… щоб но́ги лоскотала ковила,
а небо розчиняло акварелі.
А ще — води живої із криниці,
старої хвіртки,
мого Бровка-пса…
І молока, й жаркої косовиці...
Такий вірш не може стати спамом. Ніколи. І мало знайдеться йому рівних коротких творів на усьому ресурсі КП. Адже, при читанні таких рядків, все забуте з дитинства - постає перед очима, картиною, живою, яскравою, дорогою... Тому, я сприймаю таке віршоване творіння як своє... За що - вдячний авторці... Втім, ми продовжимо наш розгляд...
Аж раз - і натрапив на ще один талановитий вірш... Автор (чи авторка) його Ulcus... Дивно утаємничений псевдонім. Такий перекласти може дохідливо лише латиніст добрячий, скінчивший факультет медицини. Я навчався у берлінському закладі подібному. По-німецьки Ulcus означає "tiefliegenden Substanzdefekt“. Тобто глибокоприхований дифект субстанції, дохідливіше "вада тіла"... Одначе, повернемося до самого твору. А зветься він теж досить таємниче-авантюрно "Про "кишенькову" любов. Ось рядки із нього, аби мене не обізвали невігласом:
ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
І напівзабуті почуття пригадаєш, коли натрапиться майстерні рядки. Про які я наразі пишу. Хотів це зробити в окремому нарисі. Але "Окремо" мені щось не кортить. А у зв*язку із розглядом інших вдалих віршів на КП.-варта справа. А, як про сонце у жмені... Це, приміром, як на морі - простягеш долоню під схід світила, і воно на ній.... Аж, прибрав руку -й нема... Як і не було... А далі -вже сам читач хай домислює... А я поки що, ДЯКУЮ за приемний спогадів асоціативний ланцюжок....
В півнеба інколи трапляється погляд і у молодих поеток. Приміром у рядках Ганни Верес, вірш "Не навчена"...
Я щастя в долі і в людей просила
І мріяла, що стрінуся із ним,
Та поруч щастя інших колосилось,
Моє ж було на дні аж борозни...
Є відчуття здатності на політ за обрії у такій, навіт не занадто оригінальному словотворенню. Є... І це гріє душу...
Далі буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822715
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2019
автор: Сумирний