Зима куражиться, не спить,
То шаленіє, то стихає,
Закрутить танець в одну мить,
Скрипучим холодом лякає.
Візьме в обійми, мов дівча,
Щоки торкнеться і розтане,
І тут же створює дива:
Парчу накине на каштани,
Підхопить сніжний хоровод
І стразами сипне на клени.
Зайде у сад, на показ мод,
Зодягне вишні-манекени.
Попросить друга ліхтаря,
Аби освітлював він сцену.
Як королева срібна вся
На санях в’їде на арену
І засніжить, і засніжить…
Для кого лихо, кому свято.
Зими шаленства люблю мить,
Коли є снігу так багато.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822213
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.01.2019
автор: Східний