Ніколи раб не буде другом пану,
Хоч одежину одягне його.
Хай не будує у душі обману,
Вище не скочить статусу свого.
В панів є діти, що ростуть панами
І тільки зрідка виродки батьків
Ідуть увись, ідуть від тата й мами
І зрідка повертають на поріг.
Таке життя, таке клеймо від Бога,
А, щоб в раба родилось паненя.
Повинна бути в них своя дорога
І в полі рабськім панове зерня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822141
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.01.2019
автор: Віталій Назарук