Як трепетно-щемно з доріг повертати
На стежку,що в полі, мов стрічечка, в’ється,
Єством відчувати й тулити до серця,
Й нести ту любов, що дала тобі мати.
Зворушливий спогад прожити, мов свято,
Що сонцем вливається в безміри жита,
І знати, що сенси всі в тому, щоб жити,
Бо море любові дала тобі мати.
Й так любиш цей день, на щедроти багатий,
Й нанизуєш миті, мов крапельки світла,
І просто всміхаєшся білому світу…
То радість любові дала тобі мати.
Болі й негоди навчають прощати,
Зцілювать душу в окриленім слові,
І відкривати, як істину, знову:
Мудрість любові дала тобі мати.
Вертаєш додому, щоб сили набратись,
І небом напитись, й сидіти до ранку
На сходах стареньких знайомого ганку…
Багатство любові дала тобі мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822093
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2019
автор: Людмила Пономаренко