Думки-птахи. Ось фурр і полетіли,
А там нові десь з півночі біжать.
І все щось про буденність цокотіли,
Надією на щастя шурхотіли
І радістю, здалося, мерехтять…
Тут спогади на потязі примчали,
В цистернах сум, в вагонах самота.
А на дахах у відчаї кричали
Крізь темноту минулого звучали
Любов і віра незнищенна і свята.
Уява знову розмальовує світи
І щось нашіптує безмежне і прекрасне.
Десь розпрямляються я покручені хребти
І знову хочеться і бігти, і пливти
Допоки в грудях вогник справжності не згасне.
Думки-птахи. Ось фурр і полетіли,
Крізь певний час вертаються назад.
Падають вниз як листя пожовтіле,
Ховаються в минуле скам’яніле,
Пірнаючи в життєвий водоспад.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822076
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2019
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко