Ось і відіграла новорічна казка!
Відлунали тости, відгримів салют.
Спочиває в шафі карнавальна маска.
Зажурився зрання у кутку дідух.
Вже з ялинки зняті мішура й прикраси
І гірлянди більше не горять на склі.
За вікном сніжинки в білосніжних шатах
Неквапливо кружать в чарівному сні.
Пожовтіла, всохла лісова красуня,
Обтрусивши хвою, мов осінній лист.
Залишився стовбур і тих днів відлуння,
Від яких лунає тільки вітру свист.
Відгоріли свічі, відшуміли дійства.
Лиш від кави й воску лине аромат.
Упереміж з димом, зі смаком дитинства,
Незабутньо-милих, Новорічних свят.
Дні летять птахами, рік летить за роком.
Разом з ними люди теж кудись спішать.
Мов дива з роками прийдуть крок за кроком,
Та в минуле стежку не знайти назад.
І чомусь здається, з часом стане легше.
Головне, щоб діти швидше підросли.
А коли зросли вже, днів стає лиш менше.
Мріємо вернути молоді роки.
Тож, не поспішаймо, пані і панове!
Не потрібно вкотре підганяти час.
Бо майбутнє наше досить загадкове
І ніхто не знає, що чекає нас.
20. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2019
автор: laura1