Привіт матусю! Люба Україно...
Я бачу- не шкодує тебе час...
Ти пам'ятаєш- я твоя дитина...
Матусю- та це ж я... це твій Тарас...
Що сталося? Чому ти вся побита?
Хто смів тебе чіпати? Розкажи...
Невже замало ти слізьми умита?
Я відплачу за рани- покажи...
Старенька наша мати- Україна...
Не витиравши сльози із очей...
Зігнувшись, як підрубана калина,
Вказала пальцем просто- на людей...
Ти скажеш- то не я. Я не такий!
Я патріот і я її люблю...
Це інший хтось, такий- сякий.
Я мамі- тільки лиш добро роблю.
І ти стоїш перед Тарасом...
Чим дужче рвешся із грудей...
А наша мати, тим же часом,
Тримає палець на людей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822016
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2019
автор: Тетяна Бойко