Поволі втрачаєш бажання дихати,
В повітрі немає корисних часток.
Збираєш натяки, шукаєш виходи,
Знаєш, що світом блукає пророк.
Водою бавишся, ламаєш течії,
Змінюєш долю наївних річок.
Малюєш картини, де всі – приречені,
Де замість прощання – на волю крок.
З вогнем вступаєш в пекельну бесіду,
Волів би зректися і сяйва зірок.
Хиткими здаються закони всесвіту,
Життя пропонує останній клубок.
Роками ідеш до легкої здобичі,
Спіткнувшись, втрачаєш нитку думок.
Зупиниться серце, замерзне опівночі,
Землею прикиданий, втратиш зв'язок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821941
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2019
автор: Юлія Рябенко