Хоч сонце свої промінці посилає
На матінку-землю узимку також,
Сріблиться сніжок та веселкою грає,
Виблискує так, що хоч очі примруж.
Та білі фіранки твої, хуртовино,
Закрили віконця в хатинці зими,
Крізь них нічогісінько зовсім не видно,
Дай світла ясного, не треба пітьми.
Ти їх забери із шибок кришталевих,
На волю пусти, нехай вітер несе,
Хай дивиться пильно зима-королева
Що діється тут, нехай бачить усе.
Нехай у її білосніжній короні
Промінчики-зайчики бавляться всі,
Несуть її бистрі гривастії коні,
Я ж оду співатиму дивній красі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821916
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.01.2019
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський