* * *
Кружляли сніжинки у небі зимовім,
Земля їх стрічала у білій обнові.
У білім кожусі, у чоботях білих,
Із неба сніжинки летіли, летіли.
І ковдрою білою землю вкривали,
А що їх чекає сніжинки не знали.
А їм би з морозом отут зустрічатись
І сонцю зимовому щиро всміхатись.
Та сонце весняне уже виглядає,
Сніжинка та плаче чи може ридає.
І плинуть сльозинки до річки, до моря,
Хтось з радості плаче, а хтось тільки з горя.
Минеться весна, потім літо і осінь,
І зиму у гості хтось знову попросить.
І знову сніжинка у небі кружляє,
А що буде завтра ніхто з нас не знає.
20.02.2011(Михайло Чир
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821721
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2019
автор: Михайло Чир