Ой зима,ой зима,
Ти холодна й німа,
Знов морозом і холодом дишеш...
А роки, а літа,
Їм зупинки нема,-
Чи працюєш,чи спиш, а чи пишеш...
А ночами бува
В нас спокою нема,
І ніяк ми не можем заснути...
Ноги й руки болять,
А думки десь летять,
Та минуле ніяк не вернути...
А були ж колись ми,-
Молоді, запальні,
І солодкі в нас сни були й мрії...
Не боялись зими,
І не гнулися ми,
Не втрачали і Віри, й Надії!..
Живемо між людьми,
Одинокі все ж ми...
Розбрелися і діти, й онуки...
А хотілось завжди,-
Полетіти туди,-
Де печалі нема і розлуки...
Ой зима, ой зима,
Ти холодна й німа,
Наших болей ніколи не чуєш...
А ми хочем ще жить,
Працювать і любить,
Наші мрії й думки не остудиш...
І ми кажем собі:
Не здамося зимі,
Ми ж добро ще умієм творити...
Хоч на вид ми слабкі,
Не сліпі, не німі,
І трудитися вмієм, і жити...
Та й мине ж ця зима,
Тепло прийде й весна,
Додасть сили усім і натхнення...
А весна ж не німа,
І красива вона,
Стане кращим у нас сьогодення!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821716
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2019
автор: геометрія