Я п’ю твій образ, наче мед,
Я кожну рисочку смакую.
Погляд зове мене у лет,
Я серцем бачу, серцем чую.
Ти подивилась - я завмер,
Зненацька перервалась дума…
З твоїх очиць, немов з озер
Напився, навіть не подумав.
Чекаю співу з вуст твоїх,
Бо тишина в знаки далася…
В душі сніг холодом заліг,
Весни я прагну, щоб взялася.
А потім в парі на крило -
У синь небесну, в білі хмари.
Переспівати: хто кого
І запалити там стожари…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821685
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2019
автор: Віталій Назарук