Тисяча із чимось діб
Змарнілі очі, чорні очі.
Замерзлий чай. І черствий хліб.
Тримаєшся життя щоночі?
Вже тисячу із чимось діб.
Чумні думки. Думки примари.
Забрали ніч. Бракує сил.
Волієш піднестись між хмари?
Та зброя в тебе замість крил.
Сухий пайок. Водиці фляжка.
Одна на двох. Ви ж на війні.
Туманом стеляться так тяжко.
Кроваві дні у далині.
Тряпчані вікна. Стеля-зорі.
Земля розсердилась гудить.
Співають кулемети в хорі.
Герою! Ворог вже тремтить.
Ставок за тином, рідним тином.
Стежки у сад. Цвіте верба.
Там мати молиться за сином.
А в батька на чолі журба.
І час мине, а час минає.
І серед мальв, похилих пнів,
Рідна Земля тебе чекає
Вже тисячу із чимось днів.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821676
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2019
автор: GortenziaYulia