Бринять сніги відливом ностальгій,
Легкого, затуманеного хмелю.
Наповнюся, і в запалі тугім
У кригу не загусну карамеллю,
Залишуся в подобі непростій,
Нікому не підвладній, навіть часу.
Із піни виринатиму в прибій.
Та лиш яка - не відаю щоразу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821613
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2019
автор: Оксана Дністран