Ой, зима,мороз, хурделиця,
Вже все снігом замело.
Сніг навколо кругом стелиться,
Іще й вітер дме на зло...
Побіліло все від інею,
Всі дерева, і кущі...
Я наповнююся вірою,
Що не йтимуть хоч дощі...
Споглядаю все з віконечка,
Бо й поріг мій замело...
Зазирнуло в вікно сонечко,
І вже зла, як не було...
Вчора я була із внучкою,
Приїжджала у село...
Вже зима стала не злючкою,
Звеселилося вікно...
Не злякалась внучка віхоли,
Що дороги замела...
Приїзд внучки став утіхою
І для мене, й для села...
Не боюсь я вже хурделиці,
Внучка щастя додала...
Пригорнулася до серденька,-
Сиротиночка моя...
Вже зими, снігів, хурделиці,
Я нічого не боюсь...
Нехай сніг під ноги стелиться,
Я йому лиш усміхнусь...
До автобуса під вечір я,
Свою внучку провела...
І співа душа і серденько,
Що онученька була...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821612
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2019
автор: геометрія