Тихий сум в твоїх очах, мов докір,
Метушня вокзалу, мій вагон.
Гасне в теплій усмішці неспокій,
Плаче білим снігом наш перон.
Вітер рве слова.(Такі три слова!).
В'ється і зникає в небуття
Із тремтячих пальців цигарковим
Димом наше втрачене життя.
Слід сльози, а,може, слід сніжинки.
Дотик поцілунку, наче сон.
В ніч спішить натомлена зупинка.
Дим.Гудок.Засніжений перон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821448
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2019
автор: Майя Залужна