Білим лебедем вдаль пролетіли літа,
Я тепер вже не той, та і ти вже не та.
Наші діти давно піднялись на крило,
А малими були - в житті всяко було.
Я давно став дідусь – ти бабуся уже,
Те, що наше було, нам здається – чуже.
Летять білі хмарки, вітер рве небеса,
Тільки спомин часом, наче грім нависа.
Піднімаєм внучат ми тепер на крило,
Бережемо в серцях, що в житті в нас було.
Ми навчились давно все і всім пробачать,
Тільки очі сумні про минуле мовчать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2019
автор: Віталій Назарук