А вчора дитинства поспіла калина,
Зозуля тихенько в заплаві кує,
Ой, мамо рідненька, я й досі дитина,
Та зморшки в обличчя нам доля снує.
А вчора летіли додому лелеки,
Я думала Бог тобі вічність послав
До пізньої осені ще зовсім далеко,
Та стежка у сад ріп»яхом поросла…
Я думала руки твої не зчорніють,
А я не впізнала, що ти є свята.
Багрянцем червоним на яблунях спіють
Твої золотаві й минулі літа.
А вчора спліталося бабине літо,
Та в твоїм волоссі блищить сивина…
Пробач, дозріває на обрії жито
І в тому є , мамо, моя вина….
А ти заспівай, як колись, колискову.
«Ой, люлі люлі» в осіннім саду.
Мене поклади на подушку шовкову,
А я в тім раю назавжди пропаду…
А вчора я айстри тримала в долоні…
Ми пили з тобою з меліси узвар
Ой, мамо рідненька, я ж твоя доня…
Та в неба для нас є свій календар.
Ю. Горбунова ( Сунка) 08.09.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821355
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2019
автор: GortenziaYulia