У новий рік із новими думками,
Із сподіваннями новими і добром…
Лише любов стара лишилась з нами,
З твоїм, на двох поділеним ребром.
Коли Господь з едему вигнав пару,
Вони з собою рай понесли у серцях.
Поміж нужди, образ взаємних, сварок
Господній сад виблискував в очах.
А ми з тобою насінину з раю
Знайшли під зорями в одну з своїх ночей.
Ти посадив, щодня я поливаю,
Зростає сад поміж буденних скоростей.
І гріх страшний, як перед Богом станем,
Спокутуєм повагою й дітьми.
Бо наш едем буяти перестане,
Коли кохати перестанем ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821339
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2019
автор: Волинянка