Білосніжні перлини розсипала Нікс,
І вони утворили блискучі зірки.
Темнота між зірками бездонна, мов Стікс
Чорні діри заповнить вона на віки.
Місяченько зажурений від самоти.
Поглинає його непрозорість хмарок.
Він мені допоміг врешті щастя знайти
І зробити назустріч тобі перший крок.
Я боявся любити глибоко в душі
Та не вірив, що житиму вічно в журбі.
У нічному натхненні писав я вірші,
Щоб частинку любові віддати тобі.
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821278
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2019
автор: Максим Чурков