Поки пробачити не можу
Сусідів східної землі,
За вдачу їх до нас ворожу,
За смерть і сльози на війні.
Не можу руку їм подати
За підлість, соплі і брехню.
Мов зайці, ховаються солдати,
За спинами жінок й ведуть пальбу.
У цім вся велич видно «Рашки»,
У цім високий героїзм.
Наклали у штанці «какашки»,
З страху веде так організм.
Усе питають в нас настирно:
- За що ми їх не любимо?
Їх танки рухаються мирно,
Чи ще братами будемо?
Найкращий в світі «Руський мир»,
Горілка, пиво, ковбаса.
І безкоштовний в пастці сир,
І в скрепах з будуна душа.
Не будемо ніколи ми братами,
Допоки пам'ять в нас жива.
Провалля утворилося між нами –
Ця створена кремлем війна.
13.01.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821201
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.01.2019
автор: Східний