Між вчора й завтра – мости

У  заклопотану  мою  життєву  осінь,
Позичивши  у  марева  краси,
Не  в  гості  сивина  прийшла  –  назовсім.
Внучата  на  крилі.  Дорослий  син.

І  все  б,  здавалось,  так,  як  і  раніше,
Не  висохло  бажання  жить-творить,
Тільки  душа  –  складна  важлива  ніша  –
Зібрала  все,  що  послано  згори.

Мов  губка,  вона  все  завжди  вбирає
І  розпинає  долю  на  хресті…
Моє  життя  їй  не  здалося  раєм,
Адже  роки  прожиті  непрості.

А  може,  в  цім  і  є  сенс  існування:
Сім’ю,    набути  досвід,  сивину,
Пізнати  смак  і  зради,  і  кохання,
Самообману  зняти  пелену.

Улитися  у  світ  цей  самобутній,
В  гармонії  із  ним  себе  знайти,
Де  б  чергувалися  свята  і  будні,
Між  вчора  й  завтра  збудувать  мости.
27.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821097
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2019
автор: Ганна Верес