Слизька дорога...Пада сніг.
Гріхи природи засипає.
Деревам вже по пояс ліг...
Зимова нічка догорає.
Останній промінь кинув місяць,
Сніги ледь сріблом притрусив.
А вітер щось із снігу місить,
Зірки десь ранок розгубив.
Така невинність у природі,
Земля ледь груди підійма.
Відкриє віки при нагоді,
А там мете, мете зима.
А очі біле все вбирають,
Душа щедрішою стає.
В повітрі мрії зависають,
Зима від мрій оцих цвіте.
Та десь узявся чорний ворон,
Все біле це не по нутру.
Йому б не білі фарби - чорні,
Змагатись з вітром у яру.
Від білизни чомусь він сліпне,
А від народження глухий.
Оця краса вся недоступна...
Тому ж ти чорний і лихий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821087
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2019
автор: Н-А-Д-І-Я