Заблукаю у білих снігах
По коліна зайду в їхню тишу
Тут, без свідків, у цих берегах
Я страждання глибоке залишу.
Як могла я тоді змовчать?
Почуття у собі душити.
Якщо любиш,потрібно кричать
Щоб усі це почули в світі.
Щоб у щасті хоч день чи рік
В його ніжних очах згубитись.
В поцілунку заснуть навік,
Щоби серце забуло битись.
Щоби холод душу не пік,
Одна ватра на двох горіла
Щоб в тепло загорнутись навік,
А кохання, як сонце гріло.
Не судилось…Моя вина.
Посміялась з його кохання.
Не всерйоз..,та за це сповна
П’ю самотність і розпач й страждання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820969
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2019
автор: Олеся Лісова