Ми дарвінізм у школі ще вивчали,
Й запам'ятали твердо, до кінця,
Що рід людський бере своє начало
Від мами мавпи і її самця.
Хай гомо сапіенс цвіте в новій сорочці,
Хизується моднячими штаньми -
Ще пітекантропи і кроманьйонці,
Можливо, в джунглях десь стають людьми.
Воно б нехай. Та Біблія невинна
Розказує про інший стан речей:
Мов Бог людину виліпив із глини
Подалі від допитливих очей.
Де ж істина? Чого байжуже людство
Не хоче знать історію свою?
Звідкіль? Куди? І як насправді звуться
Ті, що стоять в безодні на краю?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820964
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2019
автор: Іван Демченко