Натхнення розширить кордони в безмежжя,
Розпалить багаття слабенькі, холодні.
Я вкрию зірками моє узбережжя
Верхівок гірських у туманній безодні.
Я вірю в реальність, в ілюзію світу,
Відтворюю в світі усе неповторне,
Натхненний красою у стадії цвіту,
Навік зафарбовую білим все чорне.
Любов надихає, дарує прекрасне,
Жадане, яскраве, небесне натхнення,
Немов у пекельній пустелі завчасні
Дощі прохолодні – живому спасення.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820901
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.01.2019
автор: Максим Чурков