В цьому домі нічого незвичного:
скрип підлоги, тонкі дзеркала.
Я своє відображення вивчила:
темні кола, пошерхла кора.
Підвіконня поховані пристані,
за вікном достига заметіль.
Обіцяю тобі, що я вистою,
чи з тобою, чи на самоті.
Викорчовую з пам’яті спогади,
біло-біло застигли сади.
Коли тиша обірветься стогоном,
не судимий – мене не суди.
Коли північ пройде циферблатами,
і завмруть на подвір’ї сліди.
Ти пробач, я тебе не чекатиму.
Я піду за тобою в сніги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820880
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2019
автор: Катка