Земна людина, бач, - богоподібна,
Хтось так прорік і нас цьому навчив.
Хай геній чи простий, багатий, бідний -
Ніхто їх не ділив і не лічив.
Малим дивився на ікони мертві,
Чи на портрети дорогих батьків,
На щирих друзів в світлій круговерті -
Цю схожість бачив, як печать віків.
Коли ж підріс - уздрів страшні паради -
Голодоморів, воєн хижий штамп.
А ті, хто сіє на землі неправду,
Подібні до потворних, злобних мавп!
Владико, скинь свою байдужу рясу,
Скажи, тобі однаково чи ні,
Що образ твій вдягають, наче маску,
Однак насправді служать сатані!?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820847
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2019
автор: Іван Демченко