Зима-красуня білолиця
Заворожила, мов чаклунка.
Їй в день, і в ніч тепер не спиться,
Усе надворі, як з малюнка.
Верба схилилася над ставом
З густою в косах сивиною.
Не розуміє яким правом
Поклали скло понад водою.
З-під покривала лан і поле,
У небо сонно визирають.
Прикутий погляд їх у зорі,
А може літо виглядають.
Накинув бурку дуб на плечі,
Немовби отаман козацький.
Зібрався місяць вже до втечі,
Зійшов на шлях, на шлях Чумацький.
І лише пес не спить у буді,
Теж зачарований зимою.
Не знає далі що ще буде,
Ця ніч обвита таїною.
10.01.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820845
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.01.2019
автор: Східний