На різдвяну квітку впало свято,
Снігу навалило до колін…
А на небі молодий мій тато,
Мамі колядує, й стрийко з ним.
Десь там поряд бабця плете діду,
З шерстяних ниток зелений шарф,
Хліб пече пшеничний до обіду,
Варить з груш і слив смачний узвар.
Янголи по стежці хмари-поля,
Колядують в білих кожушках,
А за ними дітки малі ходять,
З печивом й цукерками в руках.
Разом всі співають про Ісуса,
Про Марію, зірку й Віфлеєм…
Час від часу, є таки спокуса,
Щоб очам, відкрився той Едем.
Посміхнеться мати мені зверху,
Тато, сніжку кине у вікно,
Все на світі має свою чергу,
Не спіши…Живи…Твори добро.
Десь на небі пращури святкують,
Хай летять колядки знов до них,
Я донині із дитинства чую,
Батьків спів і материнський сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2019
автор: Ярослав Ланьо